Пристрій димоходу.

Пристрій димоходу.

Варіантів встановлення димарів та їх підключення існує безліч, тут все залежить від умов приміщення, в якому потрібно провести монтаж, однак основною умовою, яку потрібно дотримуватися, є чітке дотримання ГОСТу

Постанова Держгіртехнагляду від 3 грудня 2001 року № 56 «Про затвердження Правил безпеки при експлуатації димових та вентиляційних промислових труб»

Територіальні норми пожежної безпеки. «Каміни. Загальні технічні вимоги. Методи випробувань» від 01-07-1999 р. СНиП, 2.04.05-91.

Димар забезпечує тягу, володіє хорошою теплоізоляцією, і повинен відповідає нормам пожежної безпеки. Повне або часткове відсутність тяги, свідчить про скупчення пилу і сажі в димоходах і вентиляційних каналах.

Установка димоходів

Одним із способів розташування димоходів є зведення димоходу до зовнішньої сторони будівлі. Така установка димоходів найбільш часто використовується в разі встановлення опалювального агрегату у вже побудованому будинку. При зовнішньому розміщенні димохід від опалювального агрегату виводиться через стіну приміщення.

Порядок монтажу. Монтаж димоходу починається від опалювального агрегату. Діаметр димоходу підбирається у відповідності з характеристиками агрегату і рекомендаціями виробника. У всіх випадках діаметр димоходу не повинна бути менше діаметра вихідного патрубка опалювального агрегату.

При виборі діаметра димового каналу слід враховувати, що відповідно до вимог ГОСТ 9817-95 димовий канал повинен мати площу перерізу не менше 8 см2 на кожен кіловат потужності апарату (печі, каміна). При цьому, згідно НПБ 252-98, розрахункова величина швидкості димових газів у каналі повинна знаходитися в інтервалі від 0,15 до 0,6 м/с.

Підключення димоходу до опалювальних агрегатів проводиться за допомогою одного з елементів системи ― труби, відведення або трійника.

Набір необхідних елементів димаря всередині приміщення залежить від розташування вихідного патрубка димоходу опалювального агрегату (верхнє або бічне) та напрями димового каналу (горизонтальне, під кутом, вертикальне з поворотом на 90 градусів).

Прохід перекриття здійснюється з допомогою прохідного патрубка і відповідної ізоляції, які повинні забезпечити безпечне проходження димоходу через конструкцію будівлі. У місці проходу через стіну стикування елементів димаря забороняється.

Слід звернути увагу, що наявність горизонтального ділянки димоходу знижує тягу в димоході. Тому існують обмеження на довжину горизонтальної ділянки ― за правилами СНиП він повинен бути не більше 1 метра. Збільшення довжини горизонтальної ділянки компенсується висотою димаря чи іншими додатковими заходами. Крім того, для горизонтальної ділянки слід обов'язково передбачити можливість його прочищення. Для цього використовуються відповідні трійники з елементами ревізії.

Для димоходу, проходить зовні будинку (особливо для сучасних агрегатів з низькою температурою газів, що відводяться) слід використовувати утеплені двостінні елементи. Перехід на двостінні елементи (якщо спочатку використовувалися одне стінні) необхідно передбачити всередині приміщення.

Зовні зміна напрямку димоходу на вертикальний проводиться з допомогою відповідних трійників (трійник 90 градусів і трійник 45 градусів). Для забезпечення зручності догляду за димарем слід використовувати елементи з ревізією. Трійник встановлюється на опорний кронштейн. Якщо вихід димоходу розташований в зоні ходіння людей, бажано передбачити додатковий захист (загородження) від дотику.

Від трійника вгору починають монтуватися труби. При цьому (при монтажі двостінних труб ― труби "сендвіч") внутрішня труба входить всередину попередньої, а зовнішня труба одягається на попередню, що перешкоджає попаданню вологи на мінерал ватний утеплювач ― утворюється конденсат всередині труби повинен стікати вниз, не зустрічаючи перешкод (монтаж "по зливу конденсату"). Місце стикування елементів повинно бути скріплено хомутом.

Кріплення труб димоходу до стіни проводиться стінними кронштейнами. На кожні 2 метри димоходу необхідно встановлювати один стінний кронштейн. Кріплення труб повинні виключати можливість їхнього прогину.

Димохід повинен перевищувати не менше:

Не менше 500 мм над коником покрівлі при розташуванні труби на відстані до 1,5 м від гребеня;

Не нижче гребеня покрівлі при розташуванні димової труби на відстані від 1,5 до 3 м від гребеня;

Не нижче лінії, проведеної від гребеня вниз під кутом 10 про до горизонту, при розташуванні димової труби на відстані понад 3 м від гребеня.

Розташування труби димоходу в покрівлі

Після завершення монтажних робіт необхідно перевірити наявність тяги в каналі. Найпростіша перевірка ― піднести полум'я свічки або смужку тонкого паперу до відкритої нижній частині каналу димоходу. Відхилення полум'я або паперової смужки в бік каналу свідчить про наявність тяги.

Схема димар для каміна/печі.

Якщо димар зашивається декоративним коробом (стінкою) рекомендується на коробі (стінці) встановлювати вентиляційні отвори для циркуляції теплого повітря, уникнення перегріву, а так само для можливості ревізії каналу.

Верх дымохода должен быть закрытым от осадков это оголовки "зонтик" или "дефлектор". Дефлектор также является искрогасителем, и в виду своих конструктивных особенностей при порывах ветра усиливает тягу, препятствуя возникновению задувания в трубу ветра (обратной тяги).

Отступ от элементов строения и обрешетки при прохождении дымового канала через перекрытия и кровлю должен составлять:

  Для труб с изоляцией (сэндвич) ― 150 мм.

  Для труб без изоляции ― 300 мм.

Коли покрівля має складну форму, рекомендується використовувати покривний лист від місця проходу через покрівлю до гребеня даху в цілях поліпшення гідроізоляції.